Розквітла вишиванка кольорами,
Орнаментами душу зігріва.
У цій сорочці все – і погляд мами,
І батькові наставницькі слова…
В. Чорній
Нещодавно Україна відзначала День вишиванки – свято, мета
якого зберегти народні традиції створення та
носіння етнічного вишитого українського одягу, а також сприяти єдності та
процвітанню народу . Вишиванка – це оберіг
української нації, адже відображає пам’ять роду, любов та вірність, символізує
красу, здоров’я та щасливу долю.
З цієї нагоди у Вовчинецькій гімназії відбулася зустріч із майстринями села Вовчинець – Євдокією Дмитрівною Козубовською та Людмилою Дмитрівною Кравчук. Тут було організовано виставку рушників, сорочок, картин, ікон, килимів, диванних подушок, вишитих і гаптованих серветок, скатертин тощо. Діти й педагоги мали змогу поринути у світ неповторної краси візерунків і почути розповіді про мистецтво творити диво за допомогою гачка, голки та нитки.
Євдокія Козубовська вчилася вишивати у матері, згодом у школі
на уроках праці, а далі розвивала свою майстерність самотужки. Проте її вабить
не лише вишивка, захоплюється вона ще в`язанням,
макраме вважає також захоплюючим видом мистецтва. В неї є багато вирізок з
газет, журналів зі схемами для вишивання чи в`язання. Серед робіт можна побачити і вироби з паперу. Ними прикрашені вишиті картини й
кімнати будинку.
Односельчани знають Євдокію Дмитрівну ще й як
місцеву кравчиню, бо вміє будь-що пошити чи дати старим речам нове життя. Це
свідчить про неабиякий талант, непосидющість та цілеспрямованість людини, яка
не вміє сидіти склавши руки і не зупиняється на досягнутому, а прагне пізнати
завжди щось нове.
Майстриня віддала своєму захопленню практично все життя, вдома і навіть на роботі знаходила час для вишивання та в`язання. Тому в її доробку незліченна кількість найрізноманітніших виробів, всі вони мають свою історію створення. Правда, вдома можна побачити лише частину її робіт, бо чимало з них подаровані й прикрашають інші оселі.
З початку війни вишила
багато, в основному на патріотичну тематику. Жінка зізнається, що за зиму й
весну створила сорочки синам (один зараз у ЗСУ), невісткам і внукам. Зараз працює над своєю сорочкою, бо мріє у
щасті, здоров`ї й у вишиванці зустріти перемогу і сина з війни.
Людмила Кравчук теж давно захоплюється вишивкою. Ще у школі
дівчина зрозуміла, що вишивка – це її стихія, особливо техніка хрестиком. Понад
усе на світі мріяла опанувати цей вид мистецтва, для цього багато працювала, а тепер
вона є однією з найкращих рукодільниць села. Найбільшою гордістю для Людмили є
ікони, які посідають чільне місце серед творчого доробку. Для свого захоплення
вона не шкодує ані сил, ані часу.
Людмила Дмитрівна виховала 5 дітей, кожен з них обрав свою дорогу в житті, але свої знання передає найменшій дочці Яні. Вона успадкувала талант до вишивання і розділяє мамине захоплення, тому і вступила до Вижницького фахового коледжу мистецтва та дизайну ім. В. Шкрібляка. Жінка тішиться, що є кому продовжити справу вишивальниць.
Директор гімназії Андрій Орестович Кравчук був приємно вражений роботами мисткинь. Він з кожною особисто поспілкувався і висловив свої щирі захоплення. Просив частіше заходити та ділитися своїм досвідом з дітьми, бо це мистецтво має передаватися з покоління в покоління.
Насамкінець побажав майстриням міцного здоров`я, миру, добра, довгих років життя та творчого натхнення.
