Розквітла вишиванка кольорами,
Орнаментами душу зігріва.
У цій сорочці все – і погляд мами,
І батькові наставницькі слова…

В. Чорній

Нещодавно Україна відзначала День вишиванки – свято, мета якого зберегти  народні традиції створення та носіння етнічного вишитого українського одягу, а також сприяти єдності та процвітанню народу . Вишиванка – це оберіг української нації, адже відображає пам’ять роду, любов та вірність, символізує красу, здоров’я та щасливу долю.

       З цієї нагоди у Вовчинецькій гімназії відбулася зустріч із майстринями села Вовчинець – Євдокією Дмитрівною Козубовською та Людмилою Дмитрівною Кравчук. Тут було організовано виставку рушників, сорочок, картин, ікон, килимів, диванних подушок, вишитих і  гаптованих серветок, скатертин тощо. Діти й педагоги мали змогу поринути у світ неповторної краси візерунків і почути розповіді про мистецтво творити диво за допомогою гачка, голки та нитки. 

Євдокія Козубовська вчилася  вишивати у матері, згодом  у  школі на уроках праці, а далі розвивала свою майстерність самотужки. Проте її вабить не лише вишивка, захоплюється вона ще  в`язанням, макраме вважає також захоплюючим видом мистецтва. В неї є багато вирізок з газет, журналів зі схемами для вишивання чи в`язання. Серед робіт  можна побачити і вироби  з паперу. Ними прикрашені вишиті картини й кімнати будинку.

 Односельчани знають Євдокію Дмитрівну ще й як місцеву кравчиню, бо вміє будь-що пошити чи дати старим речам нове життя. Це свідчить про неабиякий талант, непосидющість та цілеспрямованість людини, яка не вміє сидіти склавши руки і не зупиняється на досягнутому, а прагне пізнати завжди щось нове.

Майстриня віддала своєму захопленню практично все життя, вдома і навіть на роботі знаходила час для вишивання та в`язання. Тому в її доробку  незліченна кількість найрізноманітніших виробів, всі вони мають свою історію створення. Правда, вдома  можна побачити лише частину її робіт, бо чимало з них подаровані й прикрашають інші оселі.

З початку війни вишила багато, в основному на патріотичну тематику. Жінка зізнається, що за зиму й весну створила сорочки синам (один зараз у ЗСУ), невісткам і внукам.  Зараз працює над своєю сорочкою, бо мріє у щасті, здоров`ї й у вишиванці зустріти перемогу і сина з війни.

Людмила Кравчук  теж давно захоплюється вишивкою. Ще у школі дівчина зрозуміла, що вишивка – це її стихія, особливо техніка хрестиком. Понад усе на світі мріяла опанувати цей вид мистецтва, для цього багато працювала, а тепер вона є однією з найкращих рукодільниць села. Найбільшою гордістю для Людмили є ікони, які посідають чільне місце серед творчого доробку. Для свого захоплення вона не шкодує ані сил, ані часу.

Людмила Дмитрівна  виховала 5 дітей, кожен з них обрав свою дорогу в житті, але  свої знання передає найменшій дочці Яні. Вона успадкувала талант до вишивання і розділяє мамине захоплення, тому і вступила до Вижницького фахового коледжу мистецтва та дизайну ім. В. Шкрібляка. Жінка тішиться, що є кому продовжити справу вишивальниць.

Директор гімназії Андрій Орестович Кравчук був приємно вражений роботами мисткинь. Він з кожною особисто поспілкувався і висловив свої щирі захоплення. Просив частіше заходити та ділитися своїм досвідом з дітьми, бо це мистецтво має передаватися з покоління в покоління. 

Насамкінець побажав майстриням міцного здоров`я, миру, добра, довгих років життя та творчого натхнення.